Господи, хочеш ми скажемо
~
Цей фрагмент показує, якими холериками були його учні. Вони були настільки нетерпимі до тих, хто образив Ісуса, що були готові їх спопелити. Вони пригадали Іллю, який спалив кілька сотень язичницьких пророків і собі захотіли подібної акції.
(Кому цікаво про Іллю – читайте 1Цар 18)
•
Чомусь саме нетерпимість до не так сильно віруючих, як ми, робить нас «християнами».
Сумно чути, коли люди, що живуть церквою, не дають свіжим і невоцерковленим почувати себе у храмі затишно.
Сумно, коли християни доводять одні одним, що лише так правильно молитися, постити і виявляти свою віру, як це роблять вони.
І ще багато від чого сумно.
•
Але радісно, що Ісус тоді дав зрозуміти апостолам, що через Нього не треба нікого палити. Що місто, яке не прийняло Ісуса, можна просто обійти, а не перетворювати на попелище. Можливо, згодом і його мешканці прийняли Бога у своє життя.
•
Господи, зупиняй мене щоразу, коли мені захочеться захищати Тебе, ображаючи інших. Дай мені завжди пам’ятати про любов.
~
UMT Лк 9,53-55: «Та самаритяни не побажали прийняти Його через те, що Він ішов до Єрусалиму. Коли Його учні Яків та Іоан побачили це, вони спитали: «Господи, хочеш, ми викличемо вогонь Небесний, щоб знищив їх, [як чинив Ілля?]» Та Ісус озирнувся й присоромив їх. [Ісус сказав їм: «Чи ви не знаєте, якому духу належите?»
21 тиждень по ЗСД, четвер Лк 9,49-56
